Музеї для неповносправних: нагальна потреба чи примхи?

Право на вільний доступ до культурної спадщини належить до колективних прав людини – прав третього тисячоліття. Його реалізація є важливою частиною культурної політики будь-якої держави. Так само як і політика соціального захисту людей з фізичними вадами. В музейній справі та галузі соціального захисту населення нашої держави існує багато проблем. Але проблема доступу інвалідів до культурної спадщини в Україні майже не підіймається. Ми, нормальні люди, відвідуємо музеї та відомі пам’ятки, а потім голосуємо за них в Інтернеті за проектом народного обранця. Та є багато людей, які ніколи в житті цього не побачать, ніколи не відвідають стародавніх замків та не відчують атмосферу життя наших пращурів. Бо все в нашій державі «зроблено» для нормальних людей: і вулиці міста, і магазини, і музеї. Інваліди ж мають сидіти вдома – така картина байдужості держави! Але так не повинно бути, бо ніхто не застрахований від біди… 


В останній третині ХХ сторіччя світове музейне співтовариство почало приділяти більшу увагу людям з обмеженими можливостями, намагаючись забезпечити для всіх категорій відвідувачів рівні права щодо залучення до культури. На своїй 11-й Генеральній конференції ІКОМ (Міжнародна рада музеїв) рекомендувала музеям робити дієві зусилля, щоб забезпечити максимальну доступність колекцій для всіх членів суспільства. В 1988 році в ЮНЕСКО Фондом Франції була організована перша міжнародна конференція на тему «Музей та інваліди», учасники якої намагались сумісно опрацювати план дій у цій галузі. В переліку тих послуг, які сьогодні можуть запропонувати відвідувачам з обмеженими можливостями окремі музеї Заходу – це спеціальний персонал, який навчений допомагати людям із різними вадами, екскурсії на мові знаків та жестів для глухих та тих, хто погано чує, екскурсії для сліпих з використанням предметів, до яких можна доторкнутися, інформація на шифрі Брайля, доступність залів для інвалідних візків, доволі широкі двері та пасажирські ліфти. 


З’явилися й перші досвіди створення спеціалізованих музеїв для неповносправних. У 1984 році в Афінах відкрився Музей для невидющих, концепція якого була розроблена спеціалістами сумісно із людьми із вадами зору. Один із розділів експозиції присвячений мистецтву античної Греції. У ньому представлено більш ніж 100 предметів, які легко піддаються «зчитуванню» на помацки – статуї, вази, барельєфи та інші культурні цінності. Оскільки тактильний огляд межує із загрозою для крихких експонатів, вони в більшості своїй представляють гіпсові копії з оригіналів. Але відвідувачі мають можливість познайомитися й зі зразками матеріалу, з якого зроблений оригінал, щоб відчути його особливості. Другий розділ експозиції складають архітектурні макети, які дозволяють, наприклад, «відвідати» Парфенон, доторкаючись до нього. Крім античних будівель тут за проханням сліпих відвідувачів представлені макети сучасних архітектурних споруд, житлового комплексу та лікарні. У третьому розділі експозиції демонструються картини, створені дітьми із порушенням зору із чотирнадцяти країн світу; людям повністю позбавленим зору, він недоступний. У доповнення до постійної експозиції музей періодично організовує тимчасові виставки, що користуються великим успіхом у відвідувачів. 


Музей Метрополітен в Нью-Йорку передбачає багато заходів для людей з обмеженими можливостями. Так передбачений вхід для неповносправних на колясках з перехрестя вулиць 5 Aвеню та 81 вулиці, або з відкритої автостоянки, розташованої на перехресті 5 Авеню та 80 вулиці. Інвалідні візки можна отримати безкоштовно в гардеробі у порядку загальної черги. За необхідністю інваліди на візках можуть також звернутися за допомогою до гідів – волонтерів (тільки за попереднім записом), які будуть супроводжувати їх під час огляду музею. 


Центр видачі Аудіо-гідів, розташований в головному вестибулі музею Метрополітен, має в наявності обмежену кількість допоміжних слухових пристроїв. Крім того, зал Grace Rainey Rogers Auditorium та центр Ruth and Harold D. Uris Center for Education обладнані інфрачервоними системами передачі сигналу для людей зі слабим слухом (там же надаються навушники та нашийні ремінчики). З питань придбання навушників та нашийних ремінчиків потрібно звертатися до білетерів та керівників груп в зазначеному центрі. За наданням відповідних документів навушники та нашийні ремінчики даються безкоштовно. 


Музей пропонує послуги сурдоперекладу за великою кількістю програм. Сурдопереклад ведеться за допомогою американської мови жестів із голосовим супроводженням. Сюди можна приходити із службовими тваринами.

Метрополітен пропонує також низку спеціальних програм для відвідувачів, які страждають вадами зору. 


В Китаї в травні 2008 року у відомому на весь світ імператорському Забороненому місті – музеї Ґуґун зданий в експлуатацію "зелений коридор" для інвалідів, що є необхідним для туристів-інвалідів під час відвідування музею. В музеї встановлені спеціальні підйомники, на сходах, в проходах встановлені елементи проти ковзання. Крім того, музей також опублікував довідник для туристів-інвалідів, де чітко вказана вся відповідна інфраструктура.

Всесвітньо відомий ізраїльський музей Яд Вашем передбачає низку пропозицій для людей з обмеженими можливостями. Спеціальні паркувальні місця для інвалідів є в наявності на підземному паркінгу та за периметром дороги. Всі публічні туалети також пристосовані для інвалідів на візках. Обладнані необхідним для інвалідів ліфти у Центрі відвідувачів, Площі Надії, Міжнародної школи вивчення Холокосту та в Адміністративній будівлі. Обмежена кількість інвалідних візків міститься у гардеробі, що розташований на нижньому рівні Центру відвідувачів. Візки можуть бути зарезервовані по прибутті в Яд Вашем в Інформаційному відділі Центру відвідувачів. 


Аудіо-гіди в Музеї історії Голокосту (на англійській, іспанській, французький мовах та їдиші) доступні для людей з вадами слуху. Також в Музеї історії Холокосту можна взяти радіоприймачі, які одягаються на шию та потім передають слова гіда до їх слухового апарату. 


Нещодавно в Яд Вашем встановлений пристрій в читальній залі бібліотеки для звеличення у розмірі текстів для людей із вадами зору. Нові пристрої (серед яких машина із спеціальною оптичною лінзою) звеличують тексти, надаючи можливість людям із вадами зору читати архівні матеріали більш просто та сприяючи їм при пошуку інформації. У доповнення, нова програма, встановлена в читальній залі бібліотеки та в Холі Імен, звеличує у розмірі тексти на комп’ютерному екрані. 


У Росії людей з обмеженими можливостями більш ніж 80 років приймає Державний Дарвінівський музей. У музеї створені умови для вільного пересування по всій експозиції на інвалідних візках. Співробітники музею за необхідністю нададуть допомогу, в екскурсійному відділі можна записатися на екскурсію. Працює також підйомник для відвідувачів з проблемами опорно-рухового апарату. Туалет збільшеного розміру із спеціальними поручнями. Для сліпих розроблений маршрут руху по експозиції, який містить тактильне знайомство зі скульптурами та реконструкціями вимерлих тварин та стародавніх людей. Такі експонати відображають фонди музею та місять всі основні групи зберігання: безхребетних, кістковий матеріал, чучела птиць та тварин, шматочки хутра. 


Але ж, слід відзначити, що проблема доступу інвалідів до культурних цінностей доки ще далека від свого рішення та спроби у цій сфері приймають здебільшого окремі музеї США та розвинутих західноєвропейських країн. Музейному світу ще потрібно пройти довгий шлях, щоб створити у своєму просторі сприятливу атмосферу для відвідувачів із обмеженими фізичними можливостями. Тільки тоді стане конкретною реалією зафіксоване у 27 статті Загальної декларації прав людини право кожного «вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами». 

Тетяна Каткова, Харків, спеціально для "Музейного простору України"